Урок 85

Формування собівартості готової продукції на рахунках бухгалтерського обліку

1. Поняття собівартості готової продукції

Собівартість готової продукції – це сукупність витрат підприємства, пов’язаних із виробництвом продукції, що готова до реалізації. Вона включає прямі та непрямі витрати, які формуються в процесі виробництва. У бухгалтерському обліку собівартість відображає економічні ресурси, витрачені на створення продукції.

2. Класифікація витрат на виробництво

• Прямі витрати:

  • Матеріальні витрати (сировина, основні матеріали).

  • Витрати на оплату праці виробничого персоналу.

  • Відрахування на соціальні заходи для працівників виробництва.

• Непрямі витрати:

  • Загальновиробничі витрати (утримання цехів, обладнання, амортизація).

  • Інші витрати (енергія, комунальні послуги, адміністративні витрати, якщо їх включають до собівартості).

3. Рахунки бухгалтерського обліку для формування собівартості

У бухгалтерському обліку України для відображення собівартості готової продукції використовується План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений Міністерством фінансів. Основні рахунки:

• Рахунок 23 "Виробництво":

  • Призначений для накопичення витрат на виробництво продукції.

  • Дебет: відображаються всі витрати (матеріали, зарплата, амортизація тощо).

  • Кредит: списання собівартості готової продукції на склад.

• Рахунок 26 "Готова продукція":

  • Використовується для обліку готової продукції за фактичною собівартістю після завершення виробництва.

  • Дебет: надходження готової продукції з виробництва.

  • Кредит: списання при реалізації або іншому вибутті.

• Рахунок 91 "Загальновиробничі витрати":

  • Накопичення непрямих витрат, які потім розподіляються на собівартість продукції.

  • Дебет: накопичення витрат.

  • Кредит: списання на рахунок 23.

4. Етапи формування собівартості на рахунках

1. Накопичення прямих витрат:

   • Матеріали списуються з рахунку 20 "Виробничі запаси" на рахунок 23.

   • Зарплата та відрахування відображаються проводками Дт 23 – Кт 66, 65.

2. Розподіл непрямих витрат:

   • Загальновиробничі витрати з рахунку 91 розподіляються на рахунок 23 пропорційно до бази розподілу (наприклад, прямих витрат або обсягу виробництва).

3. Списання собівартості готової продукції:

   • Після завершення виробництва собівартість з рахунку 23 переноситься на рахунок 26 (Дт 26 – Кт 23).

4. Реалізація готової продукції:

   • При продажу собівартість списується з рахунку 26 на рахунок 90 "Собівартість реалізації" (Дт 90 – Кт 26).

5. Типові бухгалтерські проводки

• Списання матеріалів на виробництво:
  Дт 23 – Кт 20

• Нарахування зарплати виробничим працівникам:
  Дт 23 – Кт 66

• Відрахування на соціальні заходи:
  Дт 23 – Кт 65

• Накопичення загальновиробничих витрат:
  Дт 91 – Кт 63, 66, 13 тощо

• Розподіл загальновиробничих витрат:
  Дт 23 – Кт 91

• Оприбуткування готової продукції:
  Дт 26 – Кт 23

• Списання собівартості реалізованої продукції:
  Дт 90 – Кт 26

6. Методи калькуляції собівартості

• Позамовний метод: витрати накопичуються за конкретним замовленням.

• Попередільний метод: витрати розподіляються за етапами (переділами) виробництва.

• Попроцесний метод: застосовується при масовому виробництві однотипної продукції.

7. Значення обліку собівартості

• Визначення фінансового результату (прибутку або збитку).

• Контроль витрат і оптимізація виробництва.

• Формування цінової політики підприємства.

Висновок

Формування собівартості готової продукції на рахунках бухгалтерського обліку є ключовим процесом для забезпечення достовірної інформації про витрати підприємства. Правильне використання рахунків 23, 26, 91 та інших дозволяє точно відобразити собівартість, що є основою для аналізу ефективності виробництва та прийняття управлінських рішень.